Клінічна бібліотека · Захворювання сечового міхура

Гіперактивний сечовий міхур (OAB)

Раптові позиви, які важко ігнорувати, навіть коли сечовий міхур не заповнений.

Гіперактивний сечовий міхур виникає, коли м'яз сечового міхура мимовільно скорочується. Цей стан піддається контролю в будь-якому віці й не є неминучим наслідком старіння.

Ознаки: імперативні (раптові) позиви, часте сечовипускання (понад сім разів на день) та пробудження вночі для сечовипускання. Приховані фактори можуть підтримувати цей стан: концентрована сеча через недостатнє споживання води, прихована інфекція сечовивідних шляхів, недіагностований діабет або неврологічне захворювання.

Переглянути анатомічні ілюстрації →

Додаткова інформація

Сечовий міхур, який скорочується занадто рано: сильні, часті позиви, іноді нетримання.

Визначення

Гіперактивний сечовий міхур проявляється раптовими, сильними позивами до сечовипускання, часто повторюваними вдень і вночі, з нетриманням або без нього. М'яз сечового міхура скорочується, коли він ще не заповнений.

Причини

Причин може бути безліч: неврологічні патології, старіння м'яза сечового міхура, обструкція (простата) або ж причина залишається нез'ясованою. Кофеїн, алкоголь та закрепи часто погіршують симптоми.

Діагностика

Триденний щоденник сечовипускання.
Аналіз сечі для виключення інфекції.
УЗД з визначенням залишкового об'єму сечі; уродинамічне дослідження за потреби.

Лікування

Перший крок: тренування сечового міхура, фізіотерапія м'язів тазового дна та коригування питного режиму. Потім, за потреби, препарати, що заспокоюють сечовий міхур. Для стійких форм — ін'єкції ботулотоксину або нейромодуляція. Кожен крок узгоджується з лікарем.

Поради Nateen

При гіперактивному сечовому міхурі раптові позиви можуть призвести до одномоментного виділення великого об'єму сечі. Поглинаючі труси Flexi Plus або Maxi швидко вбирають цю вологу та нейтралізують неприємний запах непомітно під звичайним одягом.

Інформаційні матеріали створені для родин та осіб, які здійснюють догляд. Вони не замінюють консультацію спеціаліста: діагноз встановлює та призначає лікування лікар, медсестра з питань нетримання або фізіотерапевт.